Багатомовність захоплює багатьох батьків - деяких настільки, що вони хочуть, щоб їхня дитина вільно володіла не лише рідною мовою. Аня Лейст-Вілліс роками досліджує і пише про багатомовність і про те, як вона може бути успішною. У цьому інтерв'ю вона пояснює, чи немає сенсу німецькомовним батькам розмовляти зі своєю маленькою дитиною англійською, і чому деякі люди вважають великими лише певні мови. Ця стаття є частиною ZEIT am Wochenende, випуск 18/2023.
ZEIT magazine ONLINE: У своїй книзі Ви цитуєте грецьку матір, яка розповідає про візит до ресторану в Німеччині. Коли син розмовляє з нею грецькою, жінка за сусіднім столиком каже йому: "Ми тут, у Німеччині. Говори німецькою!" З іншого боку, є німецькомовні пари батьків, які докладають усіх зусиль, щоб один будній день на тиждень розмовляти з дитиною лише французькою або англійською, щоб якомога раніше навчити її іншої мови. Як ці контрастні спостереження узгоджуються між собою?
Аня Лейст-Вілліс: Це багато в чому пов'язано з престижем мови. Деякі мови вважаються більш цінними, ніж інші. Англійська, французька, іспанська чи навіть китайська - це мови з високим престижем. І особливо у випадку з англійською чи французькою батьки можуть пам'ятати, як виснажливо було вивчати нову мову в школі, і хочуть полегшити цей процес для своєї дитини. Однак існують також мови, які зазвичай не користуються такою великою пошаною.
ZEIT magazine ONLINE: У Німеччині ви могли б назвати турецьку, арабську або албанську мови як приклади.
АняЛяйст-Вілліс: Так, і коли хтось у Німеччині каже: "Я не хочу чути тут арабську мову", він чи вона часто не хочуть, щоб тут були й самі люди. Ці дві речі тісно пов'язані, і тоді з'являються речення на кшталт: "А чи може дитина розмовляти німецькою?". Або: "Що дитина має робити з мовою?".
Журнал ZEIT ONLINE: Я хотів би залишити полемічний і расистський підтекст і запитати вас як науковця: що дитина отримує від вивчення іноземної мови?
Аня Лейст-Вілліс:У випадку з англійською або французькою мовою батьки, ймовірно, обіцяють собі загальну перевагу в школі. І, звичайно, в наш час просто корисно і важливо мати хороші знання англійської та французької мов. Однак, в принципі, кожна мова, яку додатково вивчають у перші роки життя, особливо з носіями, є додатковою цінністю для дитини.
Журнал ZEIT ONLINE: Який саме?
Аня Лейст-Вілліс: Так у дітей розвивається усвідомлення того, що існує кілька мов. І цікавість. Якщо ви запитаєте дітей, вони, мабуть, воліли б вивчати турецьку, наприклад, якщо в їхньому дитячому садку чи школі багато турецькомовних дітей. Тому що тоді вони могли б спілкуватися з ними турецькою.
Журнал ZEIT ONLINE: Приблизно кожна п'ята дитина у віці до 14 років сьогодні в Німеччині зростає багатомовною, наприклад, тому, що живе в двонаціональній родині або в родині ненімецького походження. Який шанс чи везіння криється в цьому для цих дітей?
Аня Лейст-Вілліс: Я вважаю, що формулювання трохи складне, тому що це щось абсолютно нормальне для цих сімей і дітей - ні везіння, ні невезіння, це просто їхня реальність. Але якщо подивитися на це ззовні, то можна побачити: У перші роки життя діти вчать мови, не докладаючи до цього свідомих зусиль. Пізніше, на заняттях з іноземної мови, їм доводиться вчити лексику, правила і практикувати їх. Маленькі діти вивчають мову несвідомо, інтуїтивно. Це справді диво, адже вони вже застосовують граматичні правила, хоча за своїм когнітивним розвитком ще не здатні до абстрагування. І вони роблять напрочуд мало помилок. Тому що багато помилок насправді не є помилками. Коли дитина каже "я з'їв це" замість "з'їла", вона діє за правилом: "варити" > "зварила", "малювати" > "намалювала" і "їсти" > "з'їла". Використання цього інтуїтивного процесу, безумовно, є перевагою. Ось чому завжди добре, якщо вивчення мови починається якомога раніше. Крім того, діти, які ростуть з кількома мовами, зазвичай мають вищий рівень мовної обізнаності, що може допомогти їм у вивченні інших мов пізніше.
